горувати
ГОРУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Підноситися вгору.
2. Брати верх над ким-, чим-небудь. А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (Фр., IV, 1950, 224); Співало нічне птаство, що над ним і досі горували многі солов'ї (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 325).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горую | горуємо |
2 особа | горуєш | горуєте |
3 особа | горує | горують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горуватиму | горуватимемо |
2 особа | горуватимеш | горуватимете |
3 особа | горуватиме | горуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горував | горували |
Жіночий рід | горувала | |
Середній рід | горувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горуймо | |
2 особа | горуй | горуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | горуючи | |
Минулий час | горувавши |