горіти
ГОРІТИ, рю, риш, недок. 1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Н.-Лев., II, 1956, 212); Інтендант.. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (Кучер, Чорноморці, 1956, 38); * У порівн.Уся та уличка на сонці червоніє, неначе горить (Н.-Лев., III, 1956, 264).
@ Горить діло (робота і т. ін.) в руках (під руками) у кого - швидко і успішно робиться що-небудь. Прийнялись за діло... Одначе робота в руках не горіла, як спершу (Мирний, II, 1954, 176); - Оце так Гопкало, - аж горить у нього все під руками! Ну й робітник! (Ю. Янов., II, 1958, 508); Горить земля під ногами у кого - нестерпні умови, скрутне становище у кого-небудь. - Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, ..хіба у вас горить земля під ногами? (Рибак, Час.., 1960, 656); Поляки чули, що земля горить у них під ногами, і робили шалені скоки, що прискорювали катастрофу (Фр., III, 1950, 323); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (Рад. Укр., 5.1 1963, 4); Не горить - нема причин поспішати. - Олександре, а ти чому покинув шлях [пост на шляху]?.. - Таке діло, Свириде Яковлевичу,.. - що не втерпів. - Горіло? - Не горіло, але не втерпів [піти на збори] (Стельмах, II, 1962, 14); - Мені не горить, можна й пізніше, - знизав плечима Гнат (Кучер, Трудна любов, 1960, 269); - Нам не горить. Встигнемо (Тют., Вир, 1960, 88).
2. Давати або випромінювати світло; світитися. Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять (Котл., І, 1952, 222); Далеко на Дніпрі горів сигнальний ліхтар (Ю. Янов., І, 1958, 96).
3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). Голова горить.. і тіло болить (Вовчок, І, 1955, 353); Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (Хижняк, Тамара, 1955, 189).
4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку... (Коцюб., І, 1955, 314); Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха (Чаб., Катюша, 1960, 171).
5. звичайно чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле укр. театру, 1953, 96); Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (Вол., Дні.., 1958, 9); // Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. Широке, розрум'янене обличчя Варивона горіло захватом і силою (Стельмах, На.. землі, 1949, 409).
6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Коцюб., II, 1955, 392); На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (Цюпа, Україна.., 1960, 252); // Блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Збан., Єдина, 1959, 164).
7. Пересихати на стеблі. Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Ле, В снопі.., 1960, 42); Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (Панч, В дорозі, 1959, 46).
8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. Сіно горить у стіжку.
9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися. - Позалатувала [ватянку] трохи.. Але чи надовго.. - Ну, просто горить усе на ньому! (Головко, II, 1957, 576); Взуття на хлопцях так і горить (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 158).
10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі. З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти (Смолич, Театр.., 1940, 212); - Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (Собко, Матв. затока, 1962, 298); // Не виконуватися, не здійснюватися. [Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Мокр., П'єси, 1959, 208); // фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знову.. - Ти партач. Удруге через тебе горю (Мик., II, 1957, 339).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горю | горимо |
2 особа | гориш | горите |
3 особа | горить | горять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горітиму | горітимемо |
2 особа | горітимеш | горітимете |
3 особа | горітиме | горітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горів | горіли |
Жіночий рід | горіла | |
Середній рід | горіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горімо | |
2 особа | гори | горіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | горячи | |
Минулий час | горівши |
горати
ГОРАТИ, -орю, -ореш, діал. Орати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горатиму | горатимемо |
2 особа | горатимеш | горатимете |
3 особа | горатиме | горатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горав | горали |
Жіночий рід | горала | |
Середній рід | горало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горімо | |
2 особа | гори | горіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | горавши |
горе
ГОРЕ, я, с. 1. Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Кв.-Осн., II, 1956, 433); В безмовному горі вийняла [Галя] з-під свитини сховану на грудях червону тканину - на прапор (Мик., І, 1957, 323).
@ Топити горе - тамувати, приглушувати важкі почуття, думки. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Перв., Материн.. хліб, 1960, 119); Убитий горем - пригнічений, охоплений великим смутком, печаллю. Глянув сюди, на рахівника, вагаючись. Далі ступив до нього, до столу. Аж шапкою піт витер з обличчя. І зразу ж убитий горем, - ну, що його робити? Хоч би, сказати, винуватий був! (Головко, І, 1957, 323).
2. Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; протилежне щастя. - Коли б часом не сталося тобі якого горя (Н.-Лев., III, 1956, 276); Юнак розкривсь як квітка і почав розповідати - про своє велике горе, про гірку несправедливість (Тич., II, 1957, 19); * Образно. За синім морем ходить горе, І я із ним виходжу в бій! (Мал., За.. морем, 1950, 40); * У порівн. І чорна, мов те горе, була її коса (Л. Укр., І, 1951, 410); // у знач. присудк. сл. Погано, біда кому-, чому-небудь; з кимось, чимось. А сестри! Сестри! Горе вам, Мої голубки молодії (Шевч., II, 1953, 230); Та горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (Рильський, 1,1956, 336); - Чисте горе мені з баришнею.. Отак, як бачите, день у день, одно чисть, одно витріпуй! (Л. Укр., III, 1952, 603); - Горе нам з тими заробітками, - сказала зітхнувши Паляничиха і пішла е хату спати (Н.-Лев., II, 1956, 37); // у знач. виг. Уживається при вираженні душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін. [Міріам (падає навколішки): ] О, горе!Впала вже на мене кара, і вже її ніхто не здійме з мене! (Л. Укр., II, 1951, 112); Похита [мати] тихо головою: Ой горе, горе! І знов упаде на заломлені руки (Головко, II, 1957, 168).
@ Випити (ковтнути) горя - перенести багато труднощів, лиха, біди. Випив горя [Київ] доволі, не скорився хижаку: щоб звільнитись із неволі, став на боротьбу важку (Тич., Комунізму далі.., 1961, 48); Горе (біда і т. ін. ) гне кого див. гнути; 3 горем пополам - з великими труднощами; ледве. В минулому тижні з горем пополам засіяв Василь свою нивку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 21); І горя мало кому - про відсутність турботи з приводу чого-небудь, про байдужість, неувагу до чогось. [Мар'яна:] От і тепер - усяка б дівка побоялась прийти сюди ніччю одна, а мені і горя мало (Вас.. III, 1960, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | горе | |
Родовий | горя | |
Давальний | горю | |
Знахідний | горе | |
Орудний | горем | |
Місцевий | на/у горі | |
Кличний | горе |