господарник
ГОСПОДАРНИК, а, ч. Той, хто керує господарською діяльністю в якій-небудь галузі промисловості, сільського господарства. З середовища робітників вийшло багато талановитих організаторів, господарників і адміністраторів в усіх галузях народного господарства (Іст. УРСР, II, 1957, 262); - Він займав посаду одного з заступників крупного діяча - господарника обласного масштабу (Гур., Через замети, 1961, 111); // розм. Той, хто відає господарством якого-небудь підприємства, якоїсь установи, організації тощо. Весь скарб загону був в обозі, який складався з шести підвід. Транспортом відав досвідчений господарник Андрій Шовкопляс (Петльов., Хотинці, 1949, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | господарник | господарники |
Родовий | господарника | господарників |
Давальний | господарникові, господарнику | господарникам |
Знахідний | господарника | господарників |
Орудний | господарником | господарниками |
Місцевий | на/у господарнику, господарникові | на/у господарниках |
Кличний | господарнику | господарники |