гострота
ГОСТРОТА, и, ж. Властивість за знач. гострий. Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 165); Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його - і хоч портрета малюй для нащадків (Стельмах, Хліб.., 1959, 292); Гострота нюхової чутливості лівої половини носа вища за праву (Рад. психол. наука.., 1958, 21); Мабуть, єдиним в усій українській народній творчості є класичний за своєю лаконічністю, витонченістю і сатиричною гостротою анекдот про «доброго попа» (Наука.., 6, 1959, 47); На службу показу героїчного характеру народу ставився й такий випробуваний жанр поезії, як балада, з її драматизмом і незвичайністю подій та гостротою почуттів (Іст. укр. літ., II, 1956, 186).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гострота | гостроти |
Родовий | гостроти | гострот |
Давальний | гостроті | гостротам |
Знахідний | гостроту | гостроти |
Орудний | гостротою | гостротами |
Місцевий | на/у гостроті | на/у гостротах |
Кличний | гострото | гостроти |