граматик
ГРАМАТИК, а, ч. 1. Знавець граматики, автор твору з граматики. Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати - одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (Фр., XVI, 1955, 246).
2. іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | граматик | граматики |
Родовий | граматика | граматиків |
Давальний | граматикові, граматику | граматикам |
Знахідний | граматика | граматиків |
Орудний | граматиком | граматиками |
Місцевий | на/у граматику, граматикові | на/у граматиках |
Кличний | граматику | граматики |
граматика
ГРАМАТИКА, и, ж. 1. Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення. Тепер російська наука вже має найбільшу за весь час її існування граматику російської літературної мови, ..побудовану досить раціонально і придатну служити добрим довідником з цілого ряду питань (Мовозн., XIII, 1955, 6); Нікого не може задовольнити тепер одне із старовинних визначень граматики як «искусства правильно писать й читать» (Рильський, III, 1955, 167); // Навчальний предмет цієї науки. - То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? - крикнула Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 266); Несподівано вона почала з того, що продиктувала нам завдання додому з граматики (Сміл., Сашко, 1954, 25); // Підручник з цього навчального предмета. Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник, або граматику, або читанку (Ів., Таємниця, 1959, 29); Узявши граматику, прочитав він два рядки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 148).
2. Будова і форми слова, речення і словосполучення певної мови або групи мов; // розм., рідко. Те саме, що орфографія. [Xрапко:] А ну скажи, як по граматиці пишеться апеляція? (Мирний, V, 1955, 134).
3. іст., розм. Третій із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії. - Я ж таки академіст, філософ, а вона і в граматиці і в риториці не була (Н.-Лев., III, 1956, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | граматика | граматики |
Родовий | граматики | граматик |
Давальний | граматиці | граматикам |
Знахідний | граматику | граматики |
Орудний | граматикою | граматиками |
Місцевий | на/у граматиці | на/у граматиках |
Кличний | граматико | граматики |