грання
ГРАННЯ, я, с. Дія за знач. грати2 і гратися. В номерах часто були танці під грання своїх музик (Н.-Лев., І, 1956, 340); Сьогодні йому вже не хотілося гратись. Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (Донч., VI, 1957, 121); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 64); - Де ж там до грання [в драмгуртку], коли й бігати на ті репетиції щовечора? (Кучер, Трудна любов, 1960, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грання | грання |
Родовий | грання | грань |
Давальний | гранню | гранням |
Знахідний | грання | грання |
Орудний | гранням | граннями |
Місцевий | на/у гранні | на/у граннях |
Кличний | грання | грання |