граф
ГРАФ, а, ч. У Західній Європі і дореволюційній Росії - дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул. [Подорожній:] Тут не довго помилитись, стільки тут графів, баронів та всякого панства (Л. Укр., IV, 1954, 225); Спав граф спокійно, як у власному палаці після щасливого полювання (Кочура, Зол. грамота, 1960, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | граф | графи |
Родовий | графа | графів |
Давальний | графові, графу | графам |
Знахідний | граф, графа | графи, графів |
Орудний | графом | графами |
Місцевий | на/у графі | на/у графах |
Кличний | графе | графи |
графа
ГРАФА, и, ж. 1. Смуга, стовпчик між двома вертикальними лініями в таблицях, у конторських і подібних до них книгах. У першій графі.. таблиць професор Драга наклеював вирізані з газет повідомлення Радянського Інформбюро (Кучер, Чорноморці, 1956, 146); У ті старі, давні часи на селах статистичної графи - народився - не заповняли (Ковінька, Кутя.., 1960, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | графа | графи |
Родовий | графи | граф |
Давальний | графі | графам |
Знахідний | графу | графи |
Орудний | графою | графами |
Місцевий | на/у графі | на/у графах |
Кличний | графо | графи |