граф
ГРАФ, а, ч. У Західній Європі і дореволюційній Росії - дворянський титул (середній між князем і бароном), а також особа, що має цей титул. [Подорожній:] Тут не довго помилитись, стільки тут графів, баронів та всякого панства (Л. Укр., IV, 1954, 225); Спав граф спокійно, як у власному палаці після щасливого полювання (Кочура, Зол. грамота, 1960, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | граф | графи |
Родовий | графа | графів |
Давальний | графові, графу | графам |
Знахідний | граф, графа | графи, графів |
Орудний | графом | графами |
Місцевий | на/у графі | на/у графах |
Кличний | графе | графи |
графовий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | графовий | графова | графове | графові |
Родовий | графового | графової | графового | графових |
Давальний | графовому | графовій | графовому | графовим |
Знахідний | графовий, графового | графову | графове | графові, графових |
Орудний | графовим | графовою | графовим | графовими |
Місцевий | на/у графовому, графовім | на/у графовій | на/у графовому, графовім | на/у графових |