грація
ГРАЦІЯ, ї, ж. 1. Витонченість, краса в позах, рухах. З великою грацією вона повертала голову, дивилась то на одну сережку, то на другу (Н.-Лев., IV, 1956, 186); Її грація, витончена постать будили загальний подив (Вільде, Сестри.., 1958, 106).
2. перен., поет., заст. Надзвичайно красива жінка; красуня. - Ти й так повинен би співать, як бог, коли ся грація перед тобою! (Л. Укр., III, 1952, 458).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грація | грації |
Родовий | грації | грацій |
Давальний | грації | граціям |
Знахідний | грацію | грації |
Орудний | грацією | граціями |
Місцевий | на/у грації | на/у граціях |
Кличний | граціє | грації |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грація | грації |
Родовий | грації | грацій |
Давальний | грації | граціям |
Знахідний | грацію | грації |
Орудний | грацією | граціями |
Місцевий | на/у грації | на/у граціях |
Кличний | граціє | грації |