гризький
ГРИЗЬКИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Те саме, що гризотний. Малі, заморені істоти, в лахмітті, з вічним, гризьким голодом на обличчі, з'являються з-за кутка хатнього (Л. Укр., III, 1952, 252).
2. Який викликає сильне фізичне роздратування; їдкий. Він спокійнісінько почав пакати люльку, пускаючи з неї клуби синявого, гризького диму &9;(Фр., III, 1950, 221).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гризький | гризька | гризьке | гризькі |
Родовий | гризького | гризької | гризького | гризьких |
Давальний | гризькому | гризькій | гризькому | гризьким |
Знахідний | гризький, гризького | гризьку | гризьке | гризькі, гризьких |
Орудний | гризьким | гризькою | гризьким | гризькими |
Місцевий | на/у гризькому, гризькім | на/у гризькій | на/у гризькому, гризькім | на/у гризьких |