гримучий
ГРИМУЧИЙ, а, е. Який створює, видає голосні, гучні, різкі звуки; який гримить. Гримучий поїзд, поле перегнавши, Наздожене вечірні небеса (Мал., Звенигора, 1959, 50); Буркає грім дідуганом столітнім. Може, ударить грозою гримучою - Нива запахне замріяним квітнем (Шпорта, Вибр., 1955, 52); * Образно. Його з Тамбова в дні гримучі Сюди покликала війна (Нагн., Вибр., 1950, 60).
^ Гримучий газ - вибухова суміш, що складається з одного об'єму кисню і двох об'ємів водню. Властивість .. породи - боронити штрек: на випадок, якби тут вибухнув гримучий газ, порода душить його (Кач., II, 1958, 100); Гримуча змія - тропічна отруйна змія, деякі види якої мають на кінці хвоста своєрідні погримки, що створюють шарудіння, шум. Я йшов у пралісі густому Під лютий ляск гримучих змій (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 100); Гримуча ртуть - вибухова речовина у вигляді безбарвних або сірих кристалів. Багато ртуті використовується для виготовлення гримучої ртуті - вибухової речовини, що входить до складу так званих ударних сполук (Заг. хімія, 1955, 556).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гримучий | гримуча | гримуче | гримучі |
Родовий | гримучого | гримучої | гримучого | гримучих |
Давальний | гримучому | гримучій | гримучому | гримучим |
Знахідний | гримучий, гримучого | гримучу | гримуче | гримучі, гримучих |
Орудний | гримучим | гримучою | гримучим | гримучими |
Місцевий | на/у гримучому, гримучім | на/у гримучій | на/у гримучому, гримучім | на/у гримучих |