громовержець
ГРОМОВЕРЖЕЦЬ, жця, ч., поет. Той, хто кидає, вергає громи; в античній міфології - епітет Зевса (Юпітера). У старогрецьких легендах говориться, що громовержець Зевс у своєму гніві кидає вогненні стріли (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 5); // перен., жарт. Про грізну, сувору людину. Жан сидів спокійно і, всміхаючись, говорив далі: - Ну, що, вже громовержець успокоївся [заспокоївся]? (Фр., І, 1955, 323).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | громовержець | громовержці |
Родовий | громовержця | громовержців |
Давальний | громовержцеві, громовержцю | громовержцям |
Знахідний | громовержця | громовержців |
Орудний | громовержцем | громовержцями |
Місцевий | на/у громовержці | на/у громовержцях |
Кличний | громовержцю | громовержці |