громовиця
ГРОМОВИЦЯ, і, ж., розм. 1. Те саме, що блискавка. Цілісіньку ніч ішов заливний дощ. Громовиця спалахувала майже по всьому небесному свічаді (Ле, Клен. лист, 1960, 103); Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (Кучер, Прощай.., 1957, 72); * У порівн. У Домахи зробилися очі, як дві громовиці (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 157); // Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Довго й важко гримнуло в небі, і громовиця покотилася на сотні верст (Кучер, Дорога.., 1958, 70); Їх [дітей] лякала громовиця, Осліпляла блискавиця. Злива залила Стежку до села (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 39).
2. Те саме, що гроза 1. Не одна над нами буря-злива, Громовиця не одна пройшла (Дор., Єдність, 1950, 40); Не зачепили її [берізку] ні буря, ні громовиці, стоїть вона, привітно тріпоче листям і гнучкою гілкою (Дмит., Розлука, 1957, 182); * Образно. Крізь громовицю громадянської війни Партія чула і голоси з України (Рад. літ-во, 5, 1958, 3); * У порівн. В шахтах гуркіт стоїть, мов весняна громовиця (Коп., Земля.., 1957, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | громовиця | громовиці |
Родовий | громовиці | громовиць |
Давальний | громовиці | громовицям |
Знахідний | громовицю | громовиці |
Орудний | громовицею | громовицями |
Місцевий | на/у громовиці | на/у громовицях |
Кличний | громовице | громовиці |