грузити
ГРУЗИТИ, гружу, грузиш, недок., перех., розм. 1. Місити розм'яклу землю. Кіньми двора та й не грузіте (Сл. Гр.).
2. Складати куди-небудь щось, наповнювати вантажем; вантажити. Товариші, раді й веселі, грузять у його [вагон] свої речі (Вас., III, 1960, 337); - Чи ви там палубу драїли, чи. вугілля грузили? (Кучер, Чорноморці, 1956, 412).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гружу | грузимо |
2 особа | грузиш | грузите |
3 особа | грузить | грузять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грузитиму | грузитимемо |
2 особа | грузитимеш | грузитимете |
3 особа | грузитиме | грузитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | грузив | грузили |
Жіночий рід | грузила | |
Середній рід | грузило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грузьмо | |
2 особа | грузь | грузьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | грузячи | |
Минулий час | грузивши |