ґрунтовний
ГРУНТОВНИЙ, а, е. 1. Який характеризується повнотою, глибиною, вичерпністю. Тільки грунтовна математична підготовка Брянського дала йому змогу швидко врахувати всю особливість роботи в горах (Гончар, 1, 1954, 102); Літературно-критичний нарис Абгара-Солтана - перша досить грунтовна праця, що з'явилася в слов'янській пресі про Ю. Федьковича (Рад. літ-во, 3, 1958, 81).
2. Який стосується корінних, основних питань. Завдання, поставлені перед вищою школою, вимагають грунтовного поліпшення ідейної і теоретичної підготовки майбутніх фахівців (Рад. Укр., 7.VIII 1949, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ґрунтовний | ґрунтовна | ґрунтовне | ґрунтовні |
Родовий | ґрунтовного | ґрунтовної | ґрунтовного | ґрунтовних |
Давальний | ґрунтовному | ґрунтовній | ґрунтовному | ґрунтовним |
Знахідний | ґрунтовний, ґрунтовного | ґрунтовну | ґрунтовне | ґрунтовні, ґрунтовних |
Орудний | ґрунтовним | ґрунтовною | ґрунтовним | ґрунтовними |
Місцевий | на/у ґрунтовному, ґрунтовнім | на/у ґрунтовній | на/у ґрунтовному, ґрунтовнім | на/у ґрунтовних |