грядущий
ГРЯДУЩИЙ, а, е, уроч. 1. Який настане, прийде; майбутній, прийдешній. І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі - Ми, днів нових бійці і теслярі, Каменярі грядущої комуни (Рильський, 1, 1956, 336); // у знач. ім. грядуще, щого, с. Те, що настане, прийде; майбутнє, прийдешнє. Ми йдемо у грядуще невпинно - комунізму надходять літа (Уп., Вітчизна миру, 1951, 61).
На сон грядущий - перед сном. [Софія:] Благословіть на сон грядущий... (Мик., 1, 1957, 309).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | грядущий | грядуща | грядуще | грядущі |
Родовий | грядущого | грядущої | грядущого | грядущих |
Давальний | грядущому | грядущій | грядущому | грядущим |
Знахідний | грядущий, грядущого | грядущу | грядуще | грядущі, грядущих |
Орудний | грядущим | грядущою | грядущим | грядущими |
Місцевий | на/у грядущому, грядущім | на/у грядущій | на/у грядущому, грядущім | на/у грядущих |