грішник
ГРІШНИК, а, ч. Той, хто має гріхи, грішить. [Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам'ятку (Котл., II, 1953, 15); Існує українська казка-легенда про великого грішника, який вчинив багато злодіянь, а пізніше покаявся (Мист., 6, 1955, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грішник | грішники |
Родовий | грішника | грішників |
Давальний | грішникові, грішнику | грішникам |
Знахідний | грішника | грішників |
Орудний | грішником | грішниками |
Місцевий | на/у грішнику, грішникові | на/у грішниках |
Кличний | грішнику | грішники |