гугіт
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гугіт | гуготи |
Родовий | гуготу | гуготів |
Давальний | гуготові, гуготу | гуготам |
Знахідний | гугіт | гуготи |
Орудний | гуготом | гуготами |
Місцевий | на/у гуготі | на/у гуготах |
Кличний | гуготе | гуготи |
гуготіти
ГУГОТІТИ, очу, отиш, недок. Створювати, видавати протяжні, одноманітні звуки, шум, гул. В грубі повно вогню, аж гуготить (Коцюб., II, 1955, 254); Вода тиснула на шосе, пінилась, розгнівано гуготіла (Бойч., Молодість, 1949, 133); В землянках світилося світло від пересувної електростанції, мотор якої гуготів десь недалеко, перемагаючи виття бурану (Ле, Право.., 1957, 251); * Образно. Далеко попереду глухо гуготів фронт (Гончар, І,1954,158).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гугочу | гуготимо |
2 особа | гуготиш | гуготите |
3 особа | гуготить | гуготять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуготітиму | гуготітимемо |
2 особа | гуготітимеш | гуготітимете |
3 особа | гуготітиме | гуготітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гуготів | гуготіли |
Жіночий рід | гуготіла | |
Середній рід | гуготіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуготімо | |
2 особа | гуготи | гуготіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гуготячи | |
Минулий час | гуготівши |