гудж
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гудж | гуджі |
Родовий | гуджа | гуджів |
Давальний | гуджеві, гуджу | гуджам |
Знахідний | гудж | гуджі |
Орудний | гуджем | гуджами |
Місцевий | на/у гуджі, гуджу, гуджеві | на/у гуджах |
Кличний | гуджу | гуджі |
гудити
ГУДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кроп., 1955, 8); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (Стельмах, Хліб.., 1959, 118).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуджу | гудимо |
2 особа | гудиш | гудите |
3 особа | гудить | гудять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гудитиму | гудитимемо |
2 особа | гудитимеш | гудитимете |
3 особа | гудитиме | гудитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гудив | гудили |
Жіночий рід | гудила | |
Середній рід | гудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гудьмо | |
2 особа | гудь | гудьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гудячи | |
Минулий час | гудивши |