гумно
ГУМНО, а, с., діал. Тік з господарчими будівлями біля житла або й за селом. Одної суботи пішов пан по смачній вечері на прохід до огороду, з огороду зайшов на гумно (Фр., II, 1950, 99); Одні витягали вози, другі виїжджали.. у поле, треті переносили снопи з гумна до стодоли, звідки виходив монотонний гук молотарок (Кобр., Вибр., 1954, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гумно | гумна |
Родовий | гумна | гумен |
Давальний | гумну | гумнам |
Знахідний | гумно | гумна |
Орудний | гумном | гумнами |
Місцевий | на/у гумні | на/у гумнах |
Кличний | гумно | гумна |