гуртківець
ГУРТКІВЕЦЬ, вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.). Навіть у літературному гуртку в Лубнах він ніколи не нав'язував своєї думки гуртківцям (Донч., VI, 1957, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гуртківець | гуртківці |
Родовий | гуртківця | гуртківців |
Давальний | гуртківцеві, гуртківцю | гуртківцям |
Знахідний | гуртківця | гуртківців |
Орудний | гуртківцем | гуртківцями |
Місцевий | на/у гуртківці, гуртківцеві | на/у гуртківцях |
Кличний | гуртківцю | гуртківці |