давалець
ДАВАЛЕЦЬ, льця, ч., розм., рідко. Те саме, що давальник. -Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (Н.-Лев., II, 1956, 250).
^ Давальний відмінок, грам. Відмінок, який відповідає на питання: кому? чому? Розрізняють шість відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний і місцевий (Курс сучасної укр. літ. мови, 1, 1951, 306).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | давалець | давальці |
Родовий | давальця | давальців |
Давальний | давальцеві, давальцю | давальцям |
Знахідний | давальця | давальців |
Орудний | давальцем | давальцями |
Місцевий | на/у давальці, давальцеві | на/у давальцях |
Кличний | давальцю | давальці |