дарчий
ДАРЧИЙ, а, е, розм. Той, що дарується. Як повідомляла газета «Більшовик» .. 1919 р., «селяни дружно везуть дарчий хліб для Леніна і Москви» (Іст. УРСР, II, 1957, 153); // Такий, яким засвідчується дарування чого-небудь. Минуло майже десять років, як Турбай повісив шаблю з дарчою монограмою на широкий килим в кабінеті нового.. котеджу (Руд., Остання шабля, 1959, 8); Генеральний консул Чехословацької Соціалістичної Республіки в Києві передав Інституту історії Академії наук УРСР кілька книг, у тому числі й спогади генерала Людвіка Свободи «Від Бузулука до Праги» з дарчим написом автора українською мовою (Рад. Укр., 16.ІІІ 1961, 4).
^ Дарча грамота; Дарчий лист і т. ін. - документ про дарування майна і т. ін. Близько до творів такого жанру, як «Руська правда», стоять досить численні грамоти.. Найдавніша з них - дарча грамота (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 28); - Я бажаю записати до земських книг свій дарчий лист і дуже просила б пана суддю не затримувати нас (Тулуб, Людолови, І, 1957, 309).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дарчий | дарча | дарче | дарчі |
Родовий | дарчого | дарчої | дарчого | дарчих |
Давальний | дарчому | дарчій | дарчому | дарчим |
Знахідний | дарчий, дарчого | дарчу | дарче | дарчі, дарчих |
Орудний | дарчим | дарчою | дарчим | дарчими |
Місцевий | на/у дарчому, дарчім | на/у дарчій | на/у дарчому, дарчім | на/у дарчих |
дарча
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дарча | дарчі |
Родовий | дарчої | дарчих |
Давальний | дарчій | дарчим |
Знахідний | дарчу | дарчі |
Орудний | дарчею | дарчими |
Місцевий | на/у дарчій | на/у дарчих |
Кличний | дарчі |