двигтіння
ДВИГТІННЯ, я, с. Дія за знач. двигтіти і звуки, утворювані цією дією. День і ніч пролітали [поїзди] коло їхнього дому, стрясаючи своїм двигтінням підлогу, стелю, вікна (Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Раптом крізь стрілянину він почув потужне двигтіння мотора і побачив, як з-за садка вийшов бронетранспортер (Багмут, Опов., 1959, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | двигтіння | двигтіння |
Родовий | двигтіння | двигтінь |
Давальний | двигтінню | двигтінням |
Знахідний | двигтіння | двигтіння |
Орудний | двигтінням | двигтіннями |
Місцевий | на/у двигтінні | на/у двигтіннях |
Кличний | двигтіння | двигтіння |