двопільний
ДВОПІЛЬНИЙ, а, е, заст. Прикм. до двопілля. При двопільній системі орну землю поділяли на два поля, одно з них протягом відповідного часу засівали, тоді як друге відпочивало (Іст. СРСР, І, 8, 1957, 29); В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства - вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двопільний | двопільна | двопільне | двопільні |
Родовий | двопільного | двопільної | двопільного | двопільних |
Давальний | двопільному | двопільній | двопільному | двопільним |
Знахідний | двопільний, двопільного | двопільну | двопільне | двопільні, двопільних |
Орудний | двопільним | двопільною | двопільним | двопільними |
Місцевий | на/у двопільному, двопільнім | на/у двопільній | на/у двопільному, двопільнім | на/у двопільних |