двоєдушний
ДВОЄДУШНИЙ, а, е, заст. Лицемірний. - Не міг він бути таким підлим, таким двоєдушним! (Собко, Стадіон, 1954, 206); // у знач. ім. двоєдушний, ного, ч.; двоєдушна, ної, ж. Лицемірна людина; дворушник. Лише двоєдушним буває спокійно і тихо, Лише безхребетні не мають собі ворогів. Я на спис підійму велике й маленьке лихо, Я хочу горіти так, як Ілліч горів! (Забашта, Квіт.., 1960, 156).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоєдушний | двоєдушна | двоєдушне | двоєдушні |
Родовий | двоєдушного | двоєдушної | двоєдушного | двоєдушних |
Давальний | двоєдушному | двоєдушній | двоєдушному | двоєдушним |
Знахідний | двоєдушний, двоєдушного | двоєдушну | двоєдушне | двоєдушні, двоєдушних |
Орудний | двоєдушним | двоєдушною | двоєдушним | двоєдушними |
Місцевий | на/у двоєдушному, двоєдушнім | на/у двоєдушній | на/у двоєдушному, двоєдушнім | на/у двоєдушних |