девіз
ДЕВІЗ, ч. 1. род . у. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій. - З людьми і для людей - се був девіз його життя (Фр., IV, 1950, 195); Будівники комунізму повинні жити і працювати по-комуністичному! - цей славний девіз став уже бойовим закликом для мільйонів радянських людей (Рад. Укр., 10.IV 1959, 1); * У порівн. Своєю творчістю Тичина утверджує ідеї Комуністичної партії; крилатий вираз - «Партія веде», немов гордий девіз, увінчує його поетичне слово (Укр. літ., 10, 1957, 10); // Правило, заповідь. Шевченко, куди б його не закинула доля, - завжди був вірний своєму девізу: не каятися, не гнутися перед царями (Тич., III, 1957, 126).
2. род. а. Короткий вислів або слово, що є псевдонімом автора якоїсь роботи, проекту або твору, що розглядається на закритому конкурсі. Учасники представляють свої твори під девізом (Мист., 1, 1959, 46); Вступні письмові екзаменаційні роботи вперше проводилися під девізом (Літ. газ., 1. IX 1959, 2).
3. род. а. Короткий символічний напис на гербі, щиті і т. ін. Те військо не мало ясних корогов, .. На простих селянських щитах не було Девізів гучних красномовних (Л. Укр., І, 1951, 354).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | девіз | девізи |
Родовий | девізу | девізів |
Давальний | девізові, девізу | девізам |
Знахідний | девіз | девізи |
Орудний | девізом | девізами |
Місцевий | на/у девізі | на/у девізах |
Кличний | девізе | девізи |
девіза
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | девіза | девізи |
Родовий | девізи | девіз |
Давальний | девізі | девізам |
Знахідний | девізу | девізи |
Орудний | девізою | девізами |
Місцевий | на/у девізі | на/у девізах |
Кличний | девізо | девізи |