декламувати
ДЕКЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Виразно читати художні твори, зокрема - вірші. Смуток щипав Вітю, і він декламує вірш (Вас., II, 1959, 182); Він взагалі легко запам'ятовував вірші, часто декламував Пушкіна, а найбільше «Руслана й Людмилу» (М. Ол., Леся, 1960, 11); // перен. Говорити штучно, піднесено, без проникнення в суть справи; механічно повторювати завчене. - Те, що вона нам декламувала, це не знання! (Донч., V, 1957, 552).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | декламую | декламуємо |
2 особа | декламуєш | декламуєте |
3 особа | декламує | декламують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | декламуватиму | декламуватимемо |
2 особа | декламуватимеш | декламуватимете |
3 особа | декламуватиме | декламуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | декламував | декламували |
Жіночий рід | декламувала | |
Середній рід | декламувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | декламуймо | |
2 особа | декламуй | декламуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | декламуючи | |
Минулий час | декламувавши |