демобілізований
ДЕМОБІЛІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до демобілізувати. У селі.. є клуб, яким тепер керує демобілізований з армії гвардії лейтенант Петро Рогожа (Тич., III, 1957, 302); // у знач. прикм. Звільнений з дійсної військової служби. Повз нього квапилися пасажири - здебільшого військові. Демобілізовані солдати й офіцери, інваліди, що поверталися з госпіталів додому (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292); // у знач. ім. демобілізований, ного, ч. Той, кого звільнили з дійсної військової служби. Вздовж вагонів зеленіють урочисті шеренги демобілізованих (Гончар, Новели, 1954, 47); // демобілізовано, безос. присудк. сл. В 1945 -1947 рр. з Радянської Армії було демобілізовано солдатів і офіцерів кількох старших віків (Іст. УРСР, II, 1957, 621).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | демобілізований | демобілізовані |
Родовий | демобілізованого | демобілізованих |
Давальний | демобілізованому | демобілізованим |
Знахідний | демобілізованого | демобілізованих |
Орудний | демобілізованим | демобілізованими |
Місцевий | на/у демобілізованому, демобілізованім | на/у демобілізованих |
Кличний | демобілізований | демобілізовані |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | демобілізований | демобілізована | демобілізоване | демобілізовані |
Родовий | демобілізованого | демобілізованої | демобілізованого | демобілізованих |
Давальний | демобілізованому | демобілізованій | демобілізованому | демобілізованим |
Знахідний | демобілізований, демобілізованого | демобілізовану | демобілізоване | демобілізовані, демобілізованих |
Орудний | демобілізованим | демобілізованою | демобілізованим | демобілізованими |
Місцевий | на/у демобілізованому, демобілізованім | на/у демобілізованій | на/у демобілізованому, демобілізованім | на/у демобілізованих |