держальце
ДЕРЖАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до держално. Людина тримала в руках зо два десятки ножів, довгих і гострих, з держальцями срібної інкрустації (Рибак, Помилка.., 1956, 150); // Предмет, яким беруть, тримають що-небудь. Із дроту держальце скрутить він умудрився. Туди яєчко примостив, Недогарок в куточку засвітив І над вогнем давай яйце вертіти (Гл., Вибр., 1957, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | держальце | держальця |
Родовий | держальця | держалець |
Давальний | держальцю | держальцям |
Знахідний | держальце | держальця |
Орудний | держальцем | держальцями |
Місцевий | на/у держальці | на/у держальцях |
Кличний | держальце | держальця |