десант
ДЕСАНТ, у, ч. 1. Висадка війська з літака, морського судна і т. ін. на територію, зайняту противником для ведення там бойових дій. Наполеон готував десант проти Англії, скупчуючи великі сили у північному французькому порту Булоні (Нова іст., 1956, 89); Весь Чорноморський флот брав участь у цьому десанті (Кучер, Голод, 1961, 141).
2. Війська, призначені для висадки або висаджені на територію, зайняту противником для ведення там бойових дій. Та німців виб'ють вже ось-ось десанти наші й партизани (Тич., II, 1957, 105); [Сергій (дивиться у бінокль): ] Передати кулеметному взводу - на танках десант (Корн., II, 1955, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | десант | десанти |
Родовий | десанту | десантів |
Давальний | десантові, десанту | десантам |
Знахідний | десант | десанти |
Орудний | десантом | десантами |
Місцевий | на/у десанті | на/у десантах |
Кличний | десанте | десанти |