джерґотіння
ДЖЕРГОТІННЯ, я, с. Дія за знач. джерготіти і звуки, утворювані цією дією. Тільки добре напружившись, можна було впізнати у тому джерготінні людський голос, навіть окремі, нерозбірливі слова (Коз., Блискавка, 1962, 259); Мишко помітив попереду окопчик, в якому чулося німецьке джерготіння (Кучер, Голод, 1961, 413).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | джерґотіння | джерґотіння |
Родовий | джерґотіння | джерґотінь |
Давальний | джерґотінню | джерґотінням |
Знахідний | джерґотіння | джерґотіння |
Орудний | джерґотінням | джерґотіннями |
Місцевий | на/у джерґотінні | на/у джерґотіннях |
Кличний | джерґотіння | джерґотіння |