джур
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | джур | джури |
Родовий | джура | джурів |
Давальний | джурові, джуру | джурам |
Знахідний | джур | джури |
Орудний | джуром | джурами |
Місцевий | на/у джурі | на/у джурах |
Кличний | джуре | джури |
джура
ДЖУРА, и, ч. На Україні в XVI-XVIII ст. - зброєносець у козацької старшини. [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (К.-Карий, II, 1960, 72); [Варвара:] Поганий джура в тебе. У козака на війні не може бути ніжності (Корн., 1,1955,245); * У порівн. Лиско [собака], піднявши свій хвіст і голову вгору, гордо виступає за дідом, мов вірний джура за отаманом (Мирний, II, 1954, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | джура | джури |
Родовий | джури | джур |
Давальний | джурі | джурам |
Знахідний | джуру | джур |
Орудний | джурою | джурами |
Місцевий | на/у джурі | на/у джурах |
Кличний | джуро | джури |