дзижчання
ДЗИЖЧАННЯ, я, с. Дія за знач. дзижчати і звуки, утворювані цією дією. З докучним дзижчанням билась об шибку муха (Коцюб., II, 1955, 392); Кулі з дзижчанням пролітали десь зовсім близько (Перв., Атака.., 1946, 4); - Починайте, - долинула до неї команда Карцева і разом з нею дзижчання кіноапарата (Собко, Стадіон, 1954, 323).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзижчання | дзижчання |
Родовий | дзижчання | дзижчань |
Давальний | дзижчанню | дзижчанням |
Знахідний | дзижчання | дзижчання |
Орудний | дзижчанням | дзижчаннями |
Місцевий | на/у дзижчанні | на/у дзижчаннях |
Кличний | дзижчання | дзижчання |