дикунство
ДИКУНСТВО, а, с. 1. Те саме, що дикість 1. ..дикунство - період переважно присвоєння готових продуктів природи.. (Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 25).
2. перен., зневажл. Аморальна, жорстока поведінка; варварство. - І ось тепер [думає Духнович], на верховинах двадцятого століття, знову цей чорний, смердючий вибух дикунства, канібалізму. Високорозвинута культурна нація раптом породжує армію бандитів, убивць (Гончар, Людина.., 1960, 98).
3. перен., зневажл. Відсутність культури в поведінці людини у побуті і праці; відсталість, некультурність. - Поки-то виполіруємо їх дітей!.. Які манери! Яке дикунство! Ой, боже, боже! (Н.-Лев., І, 1956, 426); - Це дикунство... Там умирає людина! Пустіть лікаря... - Не пустимо, не дозволимо знущатися з віри... (Ле, Міжгір'я, 1953, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дикунство | дикунства |
Родовий | дикунства | дикунств |
Давальний | дикунству | дикунствам |
Знахідний | дикунство | дикунства |
Орудний | дикунством | дикунствами |
Місцевий | на/у дикунстві | на/у дикунствах |
Кличний | дикунство | дикунства |