дим
ДИМ, у, ч. 1. Суміш дрібних твердих частинок (сажі, попелу і т. ін.) і газоподібних продуктів, які виділяються в повітря при згорянні чого-небудь. З десять скирт хліба палало,.. од їх піднімався густий дим (Н.-Лев., II, 1956, 196); Із пароплава в'ється дим (Рильський, II, 1946, 66); Тютюн - єдина моя відрада. Запалиш, ковтнеш їдкого диму і заспокоїшся трохи (Кол., На фронті.., 1959, 44); * У порівн.Ось пройшла череда й на дорозі курява встала, - червона, мов дим пожару, здається вона проти західного сонця (Л. Укр., III, 1952, 476); Було стільки надії, стільки планів, і все те розвіялось, як дим (Збан., Єдина, 1959, 88); // перен. Про щось невиразне, що існує тільки в мріях, в уявленні. Ну, невже вся моя робота, всі мої пориви серця, думки, надії, все, все, що святе для мене, - один дим..? (Мирний, V, 1955, 344); Для неї [дівчини] все оце ще дим, Сторінка невідома (Дор., Три богатирі, 1959, 35); // рідко. Те саме, що димка 1. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (Рильський, Голос. осінь, 1959, 9); 3 Азова плине ранній дим (Нагн., Вибр., 1950, 95).
@ Аж дим іде - дуже інтенсивно. Працювали ми так, що аж дим ішов (Мик., І, 1957, 472); Тим часом Василина прискорила нишком темп, вихопилась наперед і починає сапати, аж дим іде (Бабляк, Вишн. сад, 1960. 63); Диму без вогню не буває (немає) див. вогонь; Дим коромислом (стовпом): а) дуже густий дим. І тут [у хаті], як і надворі, лузали насіння, курили, аж дим уже коромислом, і балакали шумне (Головко, II, 1957, 126); б) шум, гамір. Прийшов дід Хома.. Принесли пилку, сокири, заступ, дерев'яний ящик з інструментом. - Ого, та в вас уже тут дим коромислом! - вдоволено настовбурчив.. брови (Збан., Малин, дзвін, 1958, 76); Дим пускати в очі кому - вводити в оману когось. - Кому ви дим пускаєте в очі? Хіба в цьому - в благополучній загальній цифрі - і є всі найзаповітніші інтереси району? (Ряб., Жайворонки, 1957, 34); [З] димом пішло (взялося) - згоріло, загинуло. Правда, він був тепер бідний: увесь кількатисячний маєток, нагарбаний за кілька літ, пішов з димом (Фр., III, 1950, 44); Стара, батьківська хата ще в війну з димом пішла (М. Ол., Чуєш.., 1959, 13); Пустити з димом - спалити. - Падлюки [фашисти]! У мене хату пустили з димом (Гончар, І, 1954, 27); У дим п'яний - зовсім сп'янілий. [Ромодан:] І камердинера бачив, тільки він лежав у дим п'яний (Корн., II, 1955,280); -Не бачите що! П'яний у дим! (Головко, І, 1957, 412).
2. іст. Житло, господарство як податкова одиниця. Фіскальна одиниця - дим - у поборових реєстрах означала не дим-родину, а дим-дворище, що об'єднувало певну групу димів-родин. Таким поборовим реєстром був Київський реєстр 1628 р. (Укр. іст. ж., 1, 1960, 76); Селяни, що сиділи на державній землі, вносили в державну казну подимне (від диму, тобто від житла) і ланове, сплачували десятину на користь церкви і податок (стацію) на утримання польського війська (Іст. УРСР, 1,1953,158); // Податок, який нараховувався в стародавній Русі залежно від кількості печей і димарів у господарстві; подимне.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дим | дими |
Родовий | диму | димів |
Давальний | димові, диму | димам |
Знахідний | дим | дими |
Орудний | димом | димами |
Місцевий | на/у диму | на/у димах |
Кличний | диме | дими |
дима
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дима | дими |
Родовий | дими | димів |
Давальний | димі | димам |
Знахідний | диму | дими |
Орудний | димою | димами |
Місцевий | на/у димі | на/у димах |
Кличний | димо | дими |
димити
ДИМИТИ і ДИМІТИ, млю, миш; мн. димлять; недок. Виділяти, випускати дим. Лежать села, як купи гною на панському полі, а над ними димлять сахарні й гу-ральні (Коцюб., II, 1955, 55); Вдалині, там, де очищали поля від картоплиння, диміло багаття (Томч., Готель.., 1960, 178); // Погано горіти, виділяючи багато диму. Димить каганець - мідна гільза з-під міни... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 235); // перев. чим. Випускати дим при курінні. Хлопці в новеньких козирках [картузах].. димлять цигарками (Вас., І, 1959, 375); // перен. Виділяти пару. Андрій розігнув спину і застромив лопату. Він зігрівся, димів парою, неначе комин (Коцюб., II, 1955, 33); Між столиками бігали жваві офіціантки, балансуючи великими підносами, на яких диміли тарілки з борщем (Кучер, Трудна любов, 1960, 257); Шестерня виблискує обточеними боками. Синювата, гаряча, що аж димить, залізна стружка падає Федорові під ноги (Ткач, Арена, 1960, 233).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димлю | димимо |
2 особа | димиш | димите |
3 особа | димить | димлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димитиму | димитимемо |
2 особа | димитимеш | димитимете |
3 особа | димитиме | димитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | димив | димили |
Жіночий рід | димила | |
Середній рід | димило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димімо | |
2 особа | дими | диміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | димлячи | |
Минулий час | димивши |
диміти
ДИМІТИ див. димити.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димлю | димимо |
2 особа | димиш | димите |
3 особа | димить | димлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димітиму | димітимемо |
2 особа | димітимеш | димітимете |
3 особа | димітиме | димітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | димів | диміли |
Жіночий рід | диміла | |
Середній рід | диміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | димімо | |
2 особа | дими | диміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | димлячи | |
Минулий час | димівши |