"дишлі" - суржик. В українській мові треба використовувати "дишель"
дишель
ДИШЕЛЬ, шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Стеф., І, 1949, 61); * Образно. Вже й віз небесний дишлем на світанок хилив і зірниця пломеніла на сході (Іщук, Вербівчани, 1961, 344); // Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Одновісний причіп складається з осі, ресорної підвіски, рами в дишлем та кузова (Автомоб., 1957, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дишель | дишлі |
Родовий | дишля | дишлів |
Давальний | дишлеві, дишлю | дишлям |
Знахідний | дишель | дишлі |
Орудний | дишлем | дишлями |
Місцевий | на/у дишлі | на/у дишлях |
Кличний | дишлю | дишлі |