добраний
ДОБРАНИЙ, ДІБРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до добрати, дібрати; підібраний. - Все [у салоні] нове, добране старанно, але все чогось немов бракує.., щось немов не до ладу (Л. Укр., III, 1952, 509); Ні одна травинка не пробивалась поміж чистих, дібраних не тільки за формою, але й за кольором плиток (Вільде, Сестри.., 1958, 436).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | добраний | добрана | добране | добрані |
Родовий | добраного | добраної | добраного | добраних |
Давальний | добраному | добраній | добраному | добраним |
Знахідний | добраний, добраного | добрану | добране | добрані, добраних |
Орудний | добраним | добраною | добраним | добраними |
Місцевий | на/у добраному, добранім | на/у добраній | на/у добраному, добранім | на/у добраних |