добраніч
ДОБРАНІЧ, виг. Уживається як побажання приємного сну, доброго відпочинку. - Ну, добраніч, моя дитино! Ти, певне, дуже втомилась? (Л. Укр., IIІ, 1952, 503); Вони прощаються коротко: - Добраніч! - Добраніч! (Собко, Срібний корабель, 1961, 161).
Добраніч дати кому, рідко - побажати кому-небудь приємного сну, доброго відпочинку. - Даруй, мій княже!.. Я почув, що ти вернув із ловів, і приходжу Тобі добраніч дати (Фр., IX, 1952, 215); На добраніч - те саме, що добраніч. - Так прощавайте. На добраніч! -Прощай. Добраніч! (Мирний, III, 1954, 45); [Кіндрат:] Що ж, ніби час спати. На добраніч (Корн., II, 1955, 146).