добродушність
ДОБРОДУШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. добродушний. Свою хитрість і лукавство він приховує під машкарою добродушності, щиросердості й простакуватості (Збірник про Кроп., 1955, 269); Бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись (Гончар, III, 1959, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | добродушність | добродушності |
Родовий | добродушності, добродушности | добродушностей |
Давальний | добродушності | добродушностям |
Знахідний | добродушність | добродушності |
Орудний | добродушністю | добродушностями |
Місцевий | на/у добродушності | на/у добродушностях |
Кличний | добродушносте | добродушності |