доброчесність
ДОБРОЧЕСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. доброчесний. Ользі довгий час здавалося, що він пильно вивчає її і не дуже покладається на її доброчесність (Рибак, Час.., 1960, 580); // Висока моральна чистота, чесність. Він [Жан-Жак Руссо] писав, що справді достойних і чесних людей, справжню доброчесність треба шукати серед простого народу, а не серед титулованої і багатої знаті (Наука.., 6, 1962, 26); Ніколи Франко не був байдужим спостерігачем пороків і доброчесності (Від давнини.., І, 1960, 427).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доброчесність | доброчесності |
Родовий | доброчесності, доброчесности | доброчесностей |
Давальний | доброчесності | доброчесностям |
Знахідний | доброчесність | доброчесності |
Орудний | доброчесністю | доброчесностями |
Місцевий | на/у доброчесності | на/у доброчесностях |
Кличний | доброчесносте | доброчесності |