добряк
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | добряк | добряки |
Родовий | добряка | добряків |
Давальний | добрякові, добряку | добрякам |
Знахідний | добряка | добряків |
Орудний | добряком | добряками |
Місцевий | на/у добряку, добрякові | на/у добряках |
Кличний | добряче | добряки |
добрячий
ДОБРЯЧИЙ, а, е, розм. Дуже добрий. Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Вовчок, І, 1955, 95); Добрячі коні.. мчать поміж синіми разками хат (Стельмах, Хліб.., 1959, 75); Він стояв посеред хати в добрячих юхтових чоботях (Руд., Остання шабля, 1959, 44); Загнув [хазяїн] добрячу ціну, та вони й не сперечалися (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | добрячий | добряча | добряче | добрячі |
Родовий | добрячого | добрячої | добрячого | добрячих |
Давальний | добрячому | добрячій | добрячому | добрячим |
Знахідний | добрячий, добрячого | добрячу | добряче | добрячі, добрячих |
Орудний | добрячим | добрячою | добрячим | добрячими |
Місцевий | на/у добрячому, добрячім | на/у добрячій | на/у добрячому, добрячім | на/у добрячих |