довговічний
ДОВГОВІЧНИЙ, а, е. Який триває, існує або здатний існувати протягом багатьох років; багатолітній. За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (Панч, В дорозі, 1959, 301); Досвід степового лісорозведення показав, що найбільш стійкі і довговічні посадки створені там, де використовується місцевий насінний матеріал (Бот. ж., X, 1, 1953, 5); // Розрахований на довгий час. Довговічні, капітальні споруди потребують більшої точності, ніж тимчасові (Інж. геод., 1959, 15); Із звичайної невипаленої глини можна збудувати будинок сухий, теплий і довговічний, нічим не гірший від цегляного (Колг. Укр., 4, 1958, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довговічний | довговічна | довговічне | довговічні |
Родовий | довговічного | довговічної | довговічного | довговічних |
Давальний | довговічному | довговічній | довговічному | довговічним |
Знахідний | довговічний, довговічного | довговічну | довговічне | довговічні, довговічних |
Орудний | довговічним | довговічною | довговічним | довговічними |
Місцевий | на/у довговічному, довговічнім | на/у довговічній | на/у довговічному, довговічнім | на/у довговічних |