доволікати
ДОВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ДОВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. доволік, доволокла, ло і ДОВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех. Волочучи, доставляти кого-, що-небудь до якогось місця. Щука справді була пудова. Недолугий шинкар ледве доволік її до стола (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459); // розм. З великими труднощами вести кого-небудь або нести що-небудь. - Таке, тату, лихо, що мій Гнідко десь скалічив чи вивихнув ногу і не може ходити. Ледве.. доволік я його сюди на нічліг (Козл., Сонце.., 1957, 33); --Я взяв один з них [чемоданів] - такий важкий, що ледве спромігся доволокти його у вагон (Мас., Під небом.., 1961, 7).
@ Ледве (насилу і т. ін.) доволікати (доволокти) ноги - добиратися куди-небудь з великими труднощами. А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Шевч., II, 1953, 120).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доволікаю | доволікаємо |
2 особа | доволікаєш | доволікаєте |
3 особа | доволікає | доволікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доволікатиму | доволікатимемо |
2 особа | доволікатимеш | доволікатимете |
3 особа | доволікатиме | доволікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | доволікав | доволікали |
Жіночий рід | доволікала | |
Середній рід | доволікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доволікаймо | |
2 особа | доволікай | доволікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | доволікаючи | |
Минулий час | доволікавши |