доволікатися
ДОВОЛІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ДОВОЛОКТИСЯ, очуся, очешся; мин. ч. доволікся, доволоклася, лося; док., розм. Важко, з труднощами доходити до кого-, чого-небудь; дотягуватися. За два тижні він уже зводився з лави, доволікався до вікна (Коцюб., І, 1955, 372); Я вже так ослаб, що не знаю, чи здужав би до вечора доволоктись додому (Фр., VII, 1951, 320).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доволікаюся | доволікаємося |
2 особа | доволікаєшся | доволікаєтеся |
3 особа | доволікається | доволікаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доволікатимуся | доволікатимемося |
2 особа | доволікатимешся | доволікатиметеся |
3 особа | доволікатиметься | доволікатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | доволікався | доволікалися |
Жіночий рід | доволікалася | |
Середній рід | доволікалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доволікаймося | |
2 особа | доволікайся | доволікайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | доволікаючись | |
Минулий час | доволікавшись |