довчатися
ДОВЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ДОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Завершувати свою освіту; закінчувати вивчати що-небудь. [Кіндрат Антонович:] Їдь, куди тебе веде твоя думка, довчайся, вишукуй довічної правди (Кроп., II, 1958, 342); Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови (Н.-Лев., IV, 1956, 229); А як кортіло вступити в школу й довчитися на інженера (Ле, Міжгір'я, 1953, 221).
2. Доводити своє навчання до певного строку, межі. - Я встиг довчитися до восьмого класу, коли несподівано помер батько, залишивши на маму і на мене трьох малюків (Ю. Янов., II, 1954, 18).
3. розм. Довго навчаючись, зазнавати чого-небудь неприємного, небажаного. - Роки зараз неголодні, а ти так довчилася, що й на себе не схожа (Автом., Щастя.., 1959, 10); Вчились у Києві ж ви, а до чого довчилися - хто зна. Хутір - це ваш ідеал (Тич., І, 1957, 233).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довчаюся | довчаємося |
2 особа | довчаєшся | довчаєтеся |
3 особа | довчається | довчаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довчатимуся | довчатимемося |
2 особа | довчатимешся | довчатиметеся |
3 особа | довчатиметься | довчатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довчався | довчалися |
Жіночий рід | довчалася | |
Середній рід | довчалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довчаймося | |
2 особа | довчайся | довчайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довчаючись | |
Минулий час | довчавшись |