догана
ДОГАНА, и, ж. Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд. Краще розумна догана, ніж дурна похвала (Укр.. присл.., 1955, 394); І поет від свого люду Не почує слів догани (Л. Укр., І, 1951, 386); // Офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків, чийогось ставлення до роботи і т. ін. [Ромодан:] Скажіть, Федоре Гавриловичу, а за що вам дали сувору догану в сорок другому році? (Корн., II, 1955, 299); Правильно зробив комсомольський комітет, знявши з нього догану (Руд., Вітер.., 1958, 432).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | догана | догани |
Родовий | догани | доган |
Давальний | догані | доганам |
Знахідний | догану | догани |
Орудний | доганою | доганами |
Місцевий | на/у догані | на/у доганах |
Кличний | догано | догани |