доглядач
ДОГЛЯДАЧ, доглядача, ч. 1. Особа, що доглядає за ким-, чим-небудь. Князь Чолак уподобав його так, що настановив доглядачем над усім в палаці та над усіма своїми палацами (Н.-Лев., III, 1956, 299); Доглядачі худоби розгорнули в радгоспі соціалістичне змагання за дострокове виконання взятих на себе зобов'язань (Рад. Укр., 26.III 1950, 1).
2. дорев. Службовець, який наглядав за чим-небудь, завідував чимсь. - Ану, живо один з другим! Рушайтеся! Рушайтесяі - покрикали панські доглядачі (Фр., III, 1950, 271); З своєї брички Тарас почув переговори візника і, мабуть, станційного доглядача (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 332).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доглядач | доглядачі |
Родовий | доглядача | доглядачів |
Давальний | доглядачеві, доглядачу | доглядачам |
Знахідний | доглядача | доглядачів |
Орудний | доглядачем | доглядачами |
Місцевий | на/у доглядачі, доглядачу, доглядачеві | на/у доглядачах |
Кличний | доглядачу | доглядачі |