догоджання
ДОГОДЖАННЯ, я, с. Дія за знач. догоджати. Як спотворили мою душу, тіло і саму роль погані театральні звички, акторські штучки, мимовільне догоджання публіці.! (Моє життя в мист., 1955, 317).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | догоджання | догоджання |
Родовий | догоджання | догоджань |
Давальний | догоджанню | догоджанням |
Знахідний | догоджання | догоджання |
Орудний | догоджанням | догоджаннями |
Місцевий | на/у догоджанні | на/у догоджаннях |
Кличний | догоджання | догоджання |