догідник
ДОГІДНИК, а, ч., розм. Той, хто намагається догодити кому-небудь; догідлива людина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | догідник | догідники |
Родовий | догідника | догідників |
Давальний | догідникові, догіднику | догідникам |
Знахідний | догідника | догідників |
Орудний | догідником | догідниками |
Місцевий | на/у догіднику, догідникові | на/у догідниках |
Кличний | догіднику | догідники |